130-мм гармата М-46 (рос.130-мм пушка М-46) — радянська буксована гармата корпусної артилерії[de] періоду 1950-х років. Була створена конструкторським бюрозаводу № 172 у 1946—1950 роках та призначалася для заміни 122-мм гармати зразка 1931/37 років. М-46 була створена у складі нового дуплексу корпусної артилерії зі 152-мм гарматою М-47[ru], призначеної для заміни 152-мм гармати-гаубиці зразка 1937 року. Виробництво М-46, спочатку дрібносерійне, було розпочато на заводі № 172 в 1951 році і тривало принаймні до 1971 року. Точна кількість випущених гармат у відкритих джерелах не публікувалася, проте за підрахунками Олександра Широкорада було випущено кілька тисяч одиниць М-46.[1] Копія М-46 також випускалася в Китаї під позначенням Тип 59.[2]
У 1950-х роках М-46 була найдалекобійнішою гарматою Радянської армії, за винятком гармат великої та особливої потужності та десятиліттями залишалася на озброєнні, перейшовши до ЗС Росії. Також М-46 широко постачалася на експорт як союзникам СРСР із Організації Варшавського договору, так і третім країнам і використовувалася десятками держав.
Бронепробивність наводиться за радянською методикою вимірювання пробивної здатності. Слід пам'ятати, що в різний час та в різних країнах використовувалися різні методики визначення бронепробивності. Як наслідок, пряме порівняння з аналогічними даними інших гармат нерідко виявляється неможливим.
↑А. Б. Широкорад. Гений советской артиллерии. Триумф и трагедия В. Грабина. — Москва : АСТ, 2003. — С. 281. — (Военно-историческая библиотека) — 5000 прим. — ISBN 5-17019-107-3.
↑R. Bonds. An Illustrated Guide to Weapons of the Modern Soviet Ground Forces. — London : Salamander Books, 1981. — С. 79. — (Illustrated Military Guides) — ISBN 0-86101-115-5.
↑Сирийская армия пошла в наступление [Архівовано 2018-12-29 у Wayback Machine.] // КП, окт 2015
↑The Military Balance 2016 / IISS. — London : Taylor & Francis, 2016. — 504 p. — ISBN 9781857438352.
↑ аб130-мм пушка М-46 и 152-мм пушка М-47. Руководство слубы, стр. 221
↑Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Том 12. Средства поражения и боеприпасы, стр. 184, 201, 202, 446
↑А. В. Карпенко. Часть 1 // Каталог современного российского вооружения и конверсионной техники на международных выставках вооружений и военной техники (1992-2001 гг.). — С-Пб. : «Бастион», 2001. — С. 93.
↑Foss C. R. Jane's Armour and Artillery 2001—2002. — 2002.
↑Новакович К., Радич А., Соколов В. А. Сербское войско Краины в начале 1995 г. Организация, планирование, боевые возможности // Обозреватель. — 2021. — № 382. — С. 100.
Література
Александр Борисович Широкорад. Энциклопедия отечественной артиллерии. — Мн. : Харвест, 2014. — 1188 с. — ISBN 985-433-703-0.
А. Б. Широкорад. Гений советской артиллерии. Триумф и трагедия В. Грабина. — М. : АСТ, 2003. — 432 с. — (Военно-историческая библиотека) — 5000 прим. — ISBN 5-17019-107-3.
↑ абвгдежиклмнпрстуфхцшщюяааабавагадаеажаиакаламзаявлена, або вже поставлена, у рамках термінової військової допомоги у зв'язку з російським вторгненням в Україну 2022 року, можливо інформація корегуватиметься.
↑ абвгстаном на 2019 рік знято з озброєння.
↑ абвгтрофей захоплений у ЗС РФ, можливо інформація щодо використання в ЗСУ корегуватиметься.