Хрест Свободи короля Гокона VII
| Хрест Свободи короля Гокона VII норв. Haakon VIIs Frihetskors | ||||
 | ||||
 | ||||
| Країна |  Норвегія | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | хрест і військова нагорода | |||
| Статус | не вручається | |||
| На честь: | Хокон VII | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 18 травня 1945 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Черговість | ||||
| Старша нагорода | Орден Заслуг (Норвегія) | |||
| Молодша нагорода | Медаль Святого Олафа | |||
 Хрест Свободи короля Гокона VII у Вікісховищі | ||||
Хрест Свободи короля Гокона VII — державна нагорода Королівства Норвегія.
Історія
Хрест Свободи був створений Указом короля Норвегії Гокона VII 18 травня 1945 року спільно з іншого нагородою — медаллю Свободи короля Гокона VII[1].
Хрест вручався за видатні заслуги у воєнний час норвезького і союзного військового персоналу і цивільних осіб, не пов'язаних з військовими діями.
Опис
Знак — срібний восьмикутний хрест білої емалі.
У центрі хреста на круглому медальйоні червоної емалі коронована монограма Гокона VII, накладена на букву «V» (victory — перемога).
На реверсі — в центральному медальйоні напис: «ALT FOR NORGE» (Все для Норвегії), нижче — «7 червня 1945» (7 червня 1945 року — дата повернення короля Гокона VII в Норвегію після п'ятирічного вигнання).
Хрест за допомогою перехідної ланки у вигляді стрічки, що розвивається, кріпиться до шовкової муарової стрічки темно-синього кольору з двома білими смужками, що відстають від краю.
Для повсякденного носіння є символ хреста — планка, обтягнута стрічкою хреста з накладеною металевою накладкою у вигляді королівської монограми.
Галерея
-
Хрест Свободи -
Королівська монограма Гокона VII
Джерела
- Нагороди світу [Архівовано 19 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- Kingdom of Norway: King Haakon VII's Cross of Liberty [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.]
Примітки
- ↑ Norsk lovtidend 1940—1945: 1. og 2. avdeling «Londonutgaven», Oslo, 1946, s. 545—547. Dokumentene gjengis også i Erik Gjems-Onstad (red.): Krigskorset og St. Olavsmedaljen med ekegren, Oslo: Grøndahl-Dreyer, 1995, s. 13–14.
|
