Омега-6 ненасичені жирні кислоти
| Типи жирів у їжі |
|---|
|
| Дивіться також |
|
Оме́га-6 ненаси́чені жи́рні кисло́ти належать до сімейства ненасичених жирних кислот, що мають подвійний вуглець-вуглецевий зв'язок який знаходиться в кінці шостого атома вуглецю.
Лінолева кислота є основним представником довголанцюгових жирних кислот родини омега-6 (ω-6).
Біологічне значення і важливість
Жирні кислоти ω-6 і ω-3 конкурують за метаболізацію ферментними системами і можуть заміщувати одна одну.[1] Співвідношення ω-6/ω-3 поліненасичених жирних кислот, що рекомендується Інститутом харчування РАМН, у раціоні здорової людини повинно становити 10:1, а для лікувального харчування — від 3:1 до 5:1. На підставі клінічних та експериментальних досліджень закордонних учених співвідношення кислот ω-6 та ω-3, що рекомендується, становить від 4:1 до 2:1.[2]
Дослідженнями вчених встановлено, що живий організм не синтезує лінолеву і ліноленову кислоти, вони можуть надходити лише з їжею. Залежно від вихідної жирної кислоти синтезовані ейкозаноїди мають різну структуру і біологічну дію на організм, часто прямо пропорційну. Ейкозаноїди, утворені з ω-3 жирів, а саме з ейкозапентаєнової кислоти, мають протизапальну, протиалергійну дію, розріджують кров і запобігають утворенню тромбів, поліпшують кровообіг, розширюють кровоносні судини та знижують артеріальний тиск. Навпаки, ейкозаноїди, синтезовані з арахідонової кислоти (ω-6), сприяють розвитку запалення, алергії, злипанню тромбоцитів і утворенню тромбів, звужують судини. Винятком є простагландин Е1, який утворюється з γ-ліноленової кислоти (ω-6) і має протизапальну дію, уповільнює визволення гістаміну, зменшуючи алергійний компонент запалення. Клінічними дослідженнями доведено, що дефіцит у клітинах есенціальних поліненасичених жирних кислот (особливо ω-3) формує високий потенціал запалення.[3]
Тому дуже важливим є введення до складу харчових раціонів таких жирових продуктів, які забезпечать необхідний для фізіологічних потреб організму баланс есенціальних кислот ω-6 та ω-3.
Примітки
- ↑ Heller A. Omega-3-Fettsauren als adjuvante Therapie bei inflammatorischen Reaktionen. / A. Heller, T. Koch // Anaesthesiologie & Intensivmedizin. — 1996. — V. 10(37). — P. 517—529
- ↑ What is the optimum w-3 to w-6 fattyacid (FA) ratio of parenteral lipid emulsions in postoperative trauma? / В.J. Morlion [etc.] // Clinical Nutrition. ─ 1997. ─ Vol. 16 (Suppl. 2). — Р. 49.
- ↑ (рос.)Общность атеросклероза и воспаления: специфичность атеросклероза как воспалительного процесса / В. Н. Титов // Российский кардиологический журнал. — 1999. — № 5. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 травня 2012. Процитовано 4 квітня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела
- Шеманська Є. І. Склад і біологічна цінність олій холодного пресування / Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Науковий журнал [Архівовано 14 листопада 2010 у Wayback Machine.]. — 2012, № 1
 | Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||
