Літні Олімпійські ігри 1980
| XXII Літні Олімпійські ігри | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Місто | Москва | |||
| Країн | 80 | |||
| Спортсменів | 5179 | |||
| Розіграно медалей | 203 В 21 виді спорту | |||
| Церемонія відкриття | 19 липня | |||
| Церемонія закриття | 3 серпня | |||
| Вебсторінка | olympics.com/en/olympic-games/moscow-1980 | |||
← 1976 1984 → | ||||
 Літні Олімпійські ігри 1980 у Вікісховищі | ||||
Лі́тні Олімпі́йські і́гри 1980 або XXII Літні Олімпійські ігри — міжнародне спортивне змагання, яке проходило під егідою Міжнародного олімпійського комітету у місті Москва, СРСР, з 19 липня[1] по 3 серпня[2]. Додатково, відбіркові групові футбольні турніри приймали Ленінград, Київ, Мінськ, вітрильну регату приймав Таллінн.
Радянські атлети на іграх отримали підтримку з боку держави через приховування їхніх позитивних випробувань на нелегальний допінг. Згідно з дослідженнями, жодна радянська медаль не була чистою. Спадкоємцем радянської системи стане Російська Федерація.[3]
Значення Олімпіади для СРСР
У 1980 спливав термін, який рішеннями XXII з'їзду КПРС (жовтень 1961) і був закладений в основний державний директивний документ, Програму КПРС («Програма побудови комунізму в СРСР»). Згідно з цим рішенням і чисельним офіційним гаслам та закликам, єдиновладна Комуністична партія урочисто обіцяла народу, що за 20 років комуністичного будівництва в СРСР до 1980 року в країні буде збудована «в основному» матеріально-технічна база комунізму. Тобто, радянське суспільство буде вже матеріально знаходитися в комунізмі — суспільстві загального добробуту і достатку.
Москва, а також такі великі міста-мільйонники, як Ленінград, Київ, Мінськ тощо — де проходили групові турніри олімпіади і очікувалася велика маса іноземних туристів-глядачів — зазнали «соціальної очистки». З них в безсудовому та терміновому порядку були на час проведення Олімпіади виселені жителі, які знаходилися на обліку в місцевих органах МВС як алкоголіки-п'яниці, наркомани та проститутки. Для київських алкозалежних був розгорнутий трудовий профілакторій у смт Глеваха.
Були також мобілізовані кадри міліції і КДБ, які вдень і вночі патрулювали у цивільному. У кадри КДБ Москви з республік і областей терміново набиралось нове поповнення із інженерно-технічних працівників і службовців.
Під'їзди та шосейні шляхи до Москви було оточені кордонами, потрапити в Москву пересічним радянським громадянам під час Олімпіади без спеціального дозволу не дозволялося.
Бойкот олімпіади
Ігри ввійшли в історію спорту і політики ХХ ст. завдяки політичному бойкоту з боку більшості країн Заходу: США, ФРН, Японії, а також більшості ісламських країн — на знак протесту проти військової інтервенції СРСР в Афганістан. У змаганнях взяли участь тільки країни комуністичного блоку та головним чином неісламські країни Азії та Латинської Америки.
Змагання
Всього в іграх узяло участь більш шести тисяч спортсменів з 81 країни. Було встановлено 36 світових і 39 європейських рекордів, 74 рази оновлені олімпійські рекорди.
Країна-господарка Ігор здобула переконливу перемогу в неофіційному командному підрахунку (80 золотих, 69 срібних і 46 бронзових нагород). У скарбничку збірної приніс 3 золоті, 4 срібні і 1 бронзову медаль гімнаст Олександр Дитятин; вперше в історії радянського спорту триразовим чемпіоном у плаванні став Володимир Сальников; повторив золотий дубль Монреаля фехтувальник Віктор Кровопусков; як і на попередніх іграх, не було рівних метальнику молота Юрію Сєдих; завдяки Олександрові Старостіну, переможцю в сучасному п'ятиборстві, збірна країни виграла і командну першість. Знову перемога на стаєрських дистанціях дісталася спортсменам африканського континенту — Мірутс Їфтер здобув перемоги на 5 і 10 тис. м. Московська Олімпіада принесла успіх британським атлетам Стіву Оветту (800 м) і Себастьяну Коу (1500 м); боксеру Теофіло Стівенсону (Куба); легкоатлетці Сарі Сімеоні (Італія); вище усіх стрибав Ґерд Вессіґ (Німеччина); в індивідуальній гонці переслідуванні на 4 км не було рівних Робертові Діл-Бунді (Швейцарія).
Національні олімпійські комітети, що брали участь
|
|
|
Види спорту
Медальний залік
Докладніше: Таблиця медалей літніх Олімпійських ігор 1980
Топ-10 неофіційного національного медального заліку:
| Місце | Країна | Золото | Срібло | Бронза | Загалом |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 |  СРСР | 80 | 69 | 46 | 195 |
| 2 |  НДР | 47 | 37 | 42 | 126 |
| 3 |  Болгарія | 8 | 16 | 17 | 41 |
| 4 |  Куба | 8 | 7 | 5 | 20 |
| 5 |  Італія | 8 | 3 | 4 | 15 |
| 6 |  Угорщина | 7 | 10 | 15 | 32 |
| 7 |  Румунія | 6 | 6 | 13 | 25 |
| 8 | Франція | 6 | 5 | 3 | 14 |
| 9 | Велика Британія | 5 | 7 | 9 | 21 |
| 10 |  Польща | 3 | 14 | 15 | 32 |
Підготовка до олімпіади в Україні
Київ приймав футбольний турнір Олімпіади. Роботи з підготовки до Олімпіади організовував Єсипенко Павло Євменович[8].
Примітки
- ↑
Олимпиада-80. День открытия (1980) на YouTube - ↑ Олимпиада - день закрытия. Олимпиада-80 (1980) на YouTube
- ↑ Aleksandrov, Alexei; Aleksandrov, Grebeniuk; Runets, Volodymyr (22 липня 2020). The 1980 Olympics Are The 'Cleanest' In History. Athletes Recall How Moscow Cheated The System. Radio Free Europe/Radio Liberty. Процитовано 26 грудня 2021.
- ↑ MOSCOW OLYMPICS PART 2 — Московская Олимпиада ЧАСТЬ 2. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 9 серпня 2016.
- ↑ MOSCOW OLYMPICS PART 3 — Московская Олимпиада ЧАСТЬ 3. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 9 серпня 2016.
- ↑ MOSCOW OLYMPICS PART 5 — Московская Олимпиада ЧАСТЬ 5. Архів оригіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 9 серпня 2016.
- ↑ 1980 Moscow Olympics boycott (англ.). nzhistory.net.nz. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 22 липня 2010.
- ↑ Як 30 років тому Україна приймала Олімпіаду [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
 | Це незавершена стаття про спорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
|
